Поради батькам

ТОП освітніх каналів Youtube для школярів

Діти поглинають і запам’ятовують нову інформацію немов губки. Тож чи не краще замість мультиків (або окрім них) подивитися корисні пізнавальні відео, що допоможуть розвивати допитливість та бажання пізнавати нове ще більше? У новій статті ми підготували для вас кілька розвиваючих каналів Youtube, що стануть цікавими та корисними не лише для школярів різного віку, але і для їхніх батьків.

«Цікава наука»

Тут ви знайдете перекладені та озвучені українською мовою відеоролики на різноманітні освітні та науково-популярні теми з географії, біології, математики, астрономії, фізики. Найпопулярнішими відео є «Що з’явилося раніше: курка чи яйце?», «Як ваш телефон змінює вас?», «Чому коти дивно поводяться?». А вам цікаво взнати відповіді на ці та багато інших питань? Тоді дивіться канал «Цікава наука»!

«Наука та Всесвіт»

Тут ви теж віднайдете українські переклади роликів наукової тематики про сьогоднішні дослідження природи, людини, Всесвіту. Канал обов’язково буде корисним тим, хто цікавиться сучасною наукою та хоче взнати, яким може бути майбутній світ. Тут ви знайдете відеоролики про далекі планети та їхні супутники, зірки, галактики, їх дослідження. Бажаєте взнати, як працює імунітет людини в космосі, що таке іонний двигун, як швидко обертаються зірки? Дивіться канал «Наука та Всесвіт»!

toBeUkrainian

З цим каналом такі науки як фізика, біологія, хімія та інші шкільні дисципліни не будуть нудними! На ньому зібрано багато відеороликів з перекладами цікавих іноземних відео на українську. З них ви та ваші діти дізнаєтеся, чи безпечно торкатися Марса, скільки коштує Земля, яка швидкість темряви та багато чого іншого.

«Освіта-онлайн»

Канал буде корисним тим, хто готується до ЗНО: тут зібрано відеоуроки від учителів та викладачів провідних навчальних закладів України з різних шкільних предметів. Лекції з англійської, біології, географії, хімії, української мови та літератури, математики, історії допоможуть у підготовці до ЗНО та й просто розширять світогляд вашої дитини.

Make me genius

Канал англійською мовою, на якому в простій анімованій формі розповідаються різноманітні історії про довколишній світ: зміну часу доби, фази Місяця, міграцію птахів тощо. Англійська тут дуже проста, а анімація та візуальні пояснення допоможуть розібратися з незрозумілими моментами тим, хто не досконало володіє мовою.

15×4 Talks

Відкритий науково-популярний лекторій про все на світі: про ДНК, космос, мутантів, аварію в Чорнобилі, шизофренію та багато чого іншого у вигляді 15-хвилинних роликів. Канал буде однаково цікавим для дітей та дорослих.

«Теремок School»

Про мультфільми з каналу «Теремок ТВ», мабуть, знає кожна матуся, а от про проект «Теремок School» відомо не всім. Тут зібрано багато пізнавальних мультфільмів про все на світі: історії речей, як ні про що не забувати, відео про космічні кораблі, юрти та багато-багато іншого. Просто не відірватися! Канал буде цікавим дітям молодшого шкільного віку.

«Як навчитися малювати»

Як видно із назви, канал для тих, хто бажає навчитися малювати: гуашшю, вугіллям, кольоровими олівцями, маркерами та навіть ручками. Тут ви знайдете багато навчальних відео по те, як відтворити на папері фрукти, людей, тварин, птахів та багато ще чого. Цікаві уроки, корисні підказки та розповіді про те, як же все-таки навчитися малювати. Можна займатися всією родиною!

Бути освіченим сьогодні — модно. І щодня у світі та Україні створюється все більше наукових та освітніх проектів, з якими можна пізнавати нове в легкій та доступній формі. Тож скористайтеся такою можливістю, поєднуючи цікаве з корисним, — сподіваємося, наша добірка освітніх каналів Youtube допоможе вам у цьому. А ми бажаємо вам приємного перегляду та вдалого навчання!

ТОП-5 захопливих книг українською, які варто подарувати дітям

2 квітня – Міжнародний день дитячої книги! І це чудова нагода, щоб поповнити домашню бібліотеку новинками від українських видавництв – історіями, що надихнуть малечу на здійснення добрих справ…

Український контент спільно з найкращими українськими видавництвами пропонує добірку книг українською мовою, які варто подарувати дітям…

Око вовкаНадзвичайна історія про полярного вовка із паризького зоопарку, який вже понад десять років дивиться на світ лише одним оком. Якось до його клітки приходить хлопчик-сирота. І навіть в одному вовчому оці він читає біль і страждання. Хлопчикові не байдужа доля полярного вовка, тож він теж заплющує одне око і починає розповідати історії: сумні, веселі, захопливі… такі, що відкривають полярному вовкові нові грані світу і ставлять перед ним питання, над якими він раніше не замислювався.

Автор: Даніель Пеннак

Для кого: молодша та середня школа

Про книгу: 104 сторінки, тверда палітурка. Чорно-білий друк

Крамниця ЩАСТЯ

Ця безмежно добра повість має диплом “Коронації слова” і вже здобула перемогу в конкурсі “Корнійчуковська премія”.

Повсякденне життя невеличкого провінційного міста сколихнули надзвичайні й таємничі події. Одного дня тут з’являється дивний дідусь – чи то лікар, чи то фокусник – і відкриває «Крамницю щастя».
Хто ж не захоче втілити свою заповітну мрію за доступною ціною?! Покупці магічних товарів один за одним намагаються перехитрити долю. Але за магію, як і за все в житті, треба платити… Одна з тих книг, що запам’ятається малечі на все життя.

Автор: Анастасія Шевердіна

Для кого: молодша та середня школа

Про книгу: 216 сторінок, тверда палітурка. Кольоровий друк

Самійло

Фантастика з елементами старадавньої української міфології! Звичайний сільський підліток Самійло вирушає у небезпечну мандрівку через таврійський степ до Криму, прагнучи звільнити свою сестричку, поневолену загарбниками. Книга розповідає про славетне козацтво, козаків-характерників, про честь, звитягу, готовність до самопожертви заради святої мети…
Книгу відзначено у межах конкурсу “Коронація слова”.

Автор: Ярослав Яріш

Для кого: для бешкетників і бешкетниць, віком від 6 до 13 років

Про книгу: 200 сторінок, тверда палітурка. Повний колір

Тобі Лолнесс. Том 1

Легендарна книга, що підкорила книжковий світ багатьох країн і завоювала десятки престижних літературних нагород – тепер українською мовою!

Це гостросюжетне «екологічне фентезі» знайомить нас з головним героєм ― крихітним хлопчиком Тобі, який разом з родиною мешкає у казковому світі на величезному дереві. І все було б добре, якби його батько, великий учений, не зробив неймовірне відкриття, яке перетворило деревний сік на джерело енергії для механізмів. Винахідник не захотів відкривати свій геніальний секрет, бо зрозумів, що це згубить Дерево, а в результаті і його народ. Через це сім’я Лолнесс опинилася за ґратами. Втекти вдалося тільки Тобі, який почав боротьбу з цілою зграєю злодіїв, щоб урятувати від загибелі не тільки батьків, а й власний світ. Та зробити це дуже не просто, коли твій зріст лише півтора міліметри, а життя висить на волосині.

Автор: Тімоте де Фомбель

Для кого: молодша та середня школа

Про книгу: 368 сторінок, тверда палітурка. Чорно-білий друк

Будинок двірників

Унікальна історія про унікальних героїв! В одному місті, можливо, саме у вашому, є незвичайний будинок, у якому оселилися шість дуже важливих персон, що працюють… двірниками. У кожного власна ділянка, власні інтереси, захоплення й мрії, та всі вони абсолютно щасливі, бо наводити порядок для них не просто професія, а покликання і справа всього життя. До того ж, кожен із них здатен на справжній вчинок: врятувати незнайомця, полетіти в космос і навіть зробити щасливішим ціле місто. Тому там, де вони з’являються, світ стає світлішим, добрішим і по-справжньому чистішим…

Ця книга отримала перемогу у конкурсі “Корнійчуковська премія”

Автор: Нікітінський Ю.

Для кого: молодша та середня школа

Про книгу: 72 сторінок, тверда палітурка. Кольоровий друк

Що таке "булінг" та чому про нього треба знати всім батькам: пояснюють у центрі соціальних служб

Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. Під терміном "булінг", пояснюють в Біляївському районному центру соціальних служб для сім'ї, молоді та дітей,  – це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.

Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.

Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу

• Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.
• Вони не беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.
• Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно. 
• Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося - не можуть реалістичо пояснити.
• Може почати говорити про те, що кине школу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.
• Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.
• Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
• Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.
• Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

Чому діти стають жертвами булінгу

Психологи визначають декілька основних причин:

• Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
• Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без батька...Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.
• Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

Що робити батькам

• У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
•  Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
• Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
•  Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
•  Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
• Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
• Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.
•  Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
• Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.
• Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
• Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.
•  Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
• Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
• Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Як допомогти дитині-агресору

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина - агресор, радимо: 

•  Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це".
• Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.
•  Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".
•  Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
• Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
• Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.
• Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
• Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.
• Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
• Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

Чому важливо вчасно відреагувати

Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.

Ті, хто піддаються булінгу:

• втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;
•  відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;
• втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;
• втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).

Ті, хто булять:

• частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;
• частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.

Ті, хто вимушені спостерігати:

• часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;
• потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.

Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.

7 порад, як навчити дитину відповідальності

Дітям маловідоме поняття відповідальності, особливо в ранньому віці. Але як тільки чадо починає розуміти причинно-наслідковий процес, йому варто пояснити і навчити відповідальності. Як це зробити правильно?

1. Робота по дому
Визначте своїм дітям коло домашніх обов'язків, відповідних їхньому віку. Виконуючи такі нескладні домашні завдання, як збирання іграшок або носіння брудного посуду в раковину, діти вчаться бути корисними суспільству, в якому живуть, вони вносять свій посильний внесок у загальну справу і відчувають себе потрібними членами родини.

2. Доводите до кінця
Не дозволяйте дітям відкрутитися від виконання їхніх обов'язків, навчіть виконувати взяте на себе справу до кінця. Уміння доводити справи до повного завершення позитивно позначиться на всіх аспектах їхнього життя надалі, особливо це допоможе їм зберегти роботу.

3. Не дозволяйте виправдовуватися
Доведіть до вашої дитини, що якщо він робить помилку, він також повинен нести відповідальність за свої дії. Не дозволяйте йому виправдовуватися і шукати винних.

4. Домашній вихованець
Домашні тварини - відмінний спосіб прищепити дитині відповідальність, адже відповідаючи за життя іншої істоти, він вчиться брати на себе певні зобов'язання і виконувати їх.

5. Покажіть приклад
Ви - взірець для наслідування дітей. Поставтеся до своєї ролі серйозно і покажіть на ділі, що значить діяти відповідально. Ніколи не дозволяйте вашим дітям чути від вас виправдання або перекладання провини на обставини та інших людей, інакше вони будуть слідувати вашому прикладу.

6. Список завдань
Складайте разом з дитиною список завдань на тиждень. Коли список повністю виконаний, дозвольте малюкові невелику винагороду - ласощі або улюблену передачу. Визначте, які із завдань є першорядними, постарайтеся, щоб вони були цілком посильні для дитини і, як мінімум, на один день має припадати 2-3 завдання.

7. Хваліть
Похвала дуже важлива, особливо в роботі з дітьми молодшого віку, це один з найефективніших інструментів навчання. Ми всі хотіли б відчувати, що зробили щось хороше і правильне, нам би хотілося, щоб оточуючі обов'язково відзначили це і сказали нам свою думку.

Smart gift: 8 подарунків для розумних дітей

Роботи, конструктори, настільні ігри та коуч-буки

Скоро починаються зимові свята, і перше з них незабаром — День святого Миколая, який відзначають 19 грудня. Отже пропонуємо батькам декілька ідей подарунків, які не тільки піднімуть настрій дитині, а й зроблять її ще розумнішою!

Настільні ігри

«Уява»

Ця гра розвиває фантазію та ерудицію. Вона дещо схожа на гру в асоціації, але із деякими «ускладненнями». Наприклад, те чи інше зображення, яке гравець бачить на карті, він має проасоціювати із героями мультфільму або фільму, або асоціацію він має описати лише трьома словами, або навести приклад із літературного твору. Тобто, треба не просто вигадувати, а ще й застосовувати свої знання. Коштує набір, який складається із 96 ігрових карток, 49 фішок, ігрового поля, інструкції.

Алгоритм такий: гравці пояснюють слова, не використовуючи однокореневі, а партнери по команді намагаються їх вгадати. При цьому пояснювати треба не енциклопедичною мовою, а, припустимо, граючи на уявній гітарі під несамовиті оплески партнерів по команді. Або зображати перелякану мавпу чи марширувати стройовим кроком та віддавати честь при кожному повороті. Тоді ця гра подарує веселий настрій, позитивні емоції та забезпечить добрим гумором на дуже довгий час. «Поясни слово» розвиває не лише логіку та ерудицію, а й артистизм. У комплекті 243 картки зі словами та способами пояснення. 

«IQ Бум»

А це головоломка для тих, хто хоче розвивати просторове мислення, навички конструювання та логіку. Гравцям необхідно буде заповнювати ігрове поле деталями у вигляді поєднаних між собою кульок, але переміщувати їх не можна. Отже варто буде добре подумати, перш ніж скласти їх у відповідності із схемою. 

Роботи-конструктори

LEGO «Робот-дослідник»

Якщо діти захоплюються конструюванням та/або роботехнікою, то гарним подарунком для них буде ось такий робот. Малеча зможе зібрати його, а потім міняти положення його рук, повертати голову і тіло, пересувати його за допомогою коліс. У його правій руці встановлено спеціальний прожектор, а другою рукою він вміє переносити предмети.

«Eitech. Робот»

Діти і дорослі можуть набути досвіду в галузі технологій за допомогою конструктора, який розвиває дрібну моторику та творчий потенціал. Всі деталі, що входять до набіру, необхідно скріплювати між собою за допомогою класичного гвинтового з’єднання, що гарантує міцність конструкції. До набору додаються інструкції.

Конструктор CIC «Робот-ящірка»

Це справжня копія ящірки виду Chlamydosaurus kingii (плащоносна ящірка). Справжня плащоносна ящірка живе на північному заході Австралії та півдні Нової Гвінеї, а ви можете тримати вдома свою власну, при чому кормити її не треба, бо вона — робот! Робот має штучний інтелект, отже при виникненні небезпеки розкриває свій капюшон і відкриває рота, щоб налякати кривдника. Крім того, він блимає очима, має інфрачервоний сенсор і дві програми поведінки. В одному випадку робот буде панічно тікати, а в іншому — намагатися налякати вас. Добре, хоч не кусається. Складається іграшка із пластикових деталей.

Коуч-буки

«Я — щоденник»

У цьому цікавому щоденнику діти знайдуть поради про те, як вести блог, як розпізнати «токсичних» людей, як створити журнал подорожей в стилі арт-бука. А ще прочитають надихаючі цитати, навчаться планувати свій день, отримають навички фінансової грамотності, дізнаються про найцікавіші фільми та книги, щоб потім їх подивитися/прочитати. Щоденник містить і порожні сторінки, де його власники можуть писати або малювати, що хочуть. Книга дозволяє фіксувати не тільки плани, але і досягнення, і проблеми, і думки на різноманітні теми. Видання побудоване на принципах західної освітньої системи.

«Щоденник досягнень»

Завдання «Щоденника досягнень» полягає у розвитку мотивації шляхом фіксування досягнень за день в кожній з чотирьох сфер життя: здоров’я, навчання, спілкування та розваги. Заповнюючи діаграму щодня, дитина мотивує себе рухатися далі й досягати великих результатів. У щоденнику кожен день розділений на чотири сфери, де дитина записує або замальовує свої відкриття та добрі справи. Поділ за сферами виробляє звичку до усвідомленого переключення, що є важливою навичкою для особистої ефективності.

Занижена самооцінка впливає на навчання

Завищена i занижена самооцінка - крайнощі. Але, якщо в першому випадку така крайність не дуже заважає навчанню, то при заниженій самооцінці процес отримання знань може серйозно постраждати. 

Любов доведеться заслужити? Нас всіх з дитинства оцінюють. Батьки, вчителі, однокласники. У більшості випадків оцінка зводиться до спрощеної схеми «поганий - хороший». Більш того, у нас не прийнято відокремлювати людей від їхніх вчинків. Тобто, якщо людина скоїла комусь зло, поганим назвуть не вчинок, а саме людину. А так як нас вчать тому, що поганих не люблять, люблять тільки хороших, ми завзято прагнемо відповідати очікуванням оточуючих. 

І засмучуємося, якщо наші дії викликають невдоволення. Адже всі ми хочемо, щоб нас любили. Особливо яскраво це проявляється у дітей молодших класів. Коли вони виявляються «поганими» в очах оточуючих, коли відчувають, що ось-ось їх перестануть любити, самооцінка падає. 

Перетворення в робота. Коли дитина відчуває себе поганою, коли розуміє, що її будуть любити тільки за щось, вона відчуває обурення. Адже інтуїтивно діти відчувають, що такий підхід неправильний. У емоційних, екстравертів це може проявитися і в зовнішньому бунті. А ось тихі діти замкнуться і будуть переживати трагедію мовчки (що може вилитися в неврози). Небагато підуть проти системи, ламаючи стереотипи і доводячи вчителям або однокласникам, що ті не праві. 

Скоріше, вони починають судорожно порівнювати себе з оточуючими, намагаються «виправити свою помилку» (наприклад, визубрити матеріал, який не розуміють), або покірно приймають ярлики, що на них навісили. Будь-який варіант підвищує рівень тривожності, веде до невміння ставити цілі і завдання. Занижена самооцінка геть вбиває допитливість, самостійність і жвавість думки, перетворюючи дитину в маленького (а потім і в великого) робота, підлеглого системі. 

Ви напевно пам'ятаєте зі свого шкільного досвіду, як вчителі закріплювали за деякими учнями ярлики «трієчник», «двієчник». І ставлення до таких дітей було відповідне: «Чого від нього взагалі можна чекати, він же двієчник». Хіба може він бути хорошою людиною з таким екстремальним незнанням біології?! 

А в одній школі провели такий експеримент: нового учня, завзятого трієчника, представили класу як відмінника, дуже здібного хлопчика. До дитини ставилися належним чином, педагоги та однокласники поважали. Через рік хлопчик підтягнувся з усіх предметів. Чому? Тому що його самооцінка відновилася, а тільки з таким самовідчуттям можна добитися успіхів. Оцiнки - це не критерій знань i не оцінювання нашої особистості. 

Як підвищити самооцінку дитині? Оцінюйте не особистість, а вчинок. Дитині з заниженою самооцінкою корисно допомагати у навчанні комусь із молодших дітей або доглядати за тваринами. Підвищує самооцінку почуття своєї значущості. Частіше ставте дитину перед вибором. Хай знає, що багато чого в повсякденному житті залежить від її думки. 

Радьтеся з нею: який сік купити, які шпалери поклеїти, що подарувати татові на свято? Якщо донька чи син вчинили помилку, не сваріться: «безрукий», «свиня», «дурень», «нікчема». Краще запитайте: «Як ти думаєш, як ще можна було поступити в цій ситуації?», «Що ми будемо робити з твоїм результатом, як виправимо?». 

Не розуміє - підкажіть. Зрозуміло, що часом простіше дитину насварити і зробити все за неї самим. Але пам'ятайте: зараз ви садите яблуню, а пізніше будете збирати врожай (пожинати плоди свого виховання). 

Не навішуйте на людей ярлики (адже діти беруть з нас приклад) і стежте, щоб дитина не робила це у відношенні однокласників. Присікайте відразу, особливо якщо вона керується правилом: «всi так говорять». Розкажіть, що завжди потрібно мати свою точку зору, не боятися її висловлювати, але треба поважати точку зору інших. І ні в якому разі не засуджувати їх за те, що вони не такі, як ми. 

Не порівнюйте досягнення дитини з успіхами інших дітей. Просто заохочуйте хороші результати і розвивайте інтерес до того предмету, який потрібно «підтягнути». Без інтересу жодна дитина не полюбить навчання. Показуйте дитині, як ви її любите не за щось, а просто так. 

Хваліть дитину за зроблені уроки, за те, що допомогла розібрати господарську сумку після магазину. І не забувайте говорити про те, що ви її любите! Завжди будьте готові прийти на допомогу, якщо дитина просить. Але не нав'язуйте свою допомогу.

Інтернет-безпека дитини: як обмежити негативний вплив.

Для теперішніх дітей інтернет є такою самою звичною річчю, як для нас були телевізори. Діти дуже швидко на рівні інтуітивного сприйняття розбираються, як дати собі раду з усілякими ґаджетами: смартфонами, планшетами, ноутбуками. Проте їхньої інтуіції зовсім недостатньо для того, щоб убезпечити себе від загроз, що несе інтернет-простір. Роль батьків у таких питаннях є дуже вагомою, і вона зовсім не обмежується контролем.

Найперше і найголовніше! Пам’ятайте, що будь-які технічні засоби контролю не замінюють вас, а лише допомагають вам захистити дитя від шкідливих моментів користування інтернетом. Тому в першу чергу треба говорити, говорити і ще раз говорити. Ми якось звикли до того, що комп’ютерний всесвіт – якийсь далекий і нереальний. Проте за кожним ніком ховаються живі люди, кожен сайт створено людьми, всі викладені в мережі матеріали переслідують певну мету. Отже, треба ставитися до інтернет-простору як до реального, хоч і завуальованого, світу. Його вигоди і небезпеки – такі самі справжні, як і в дворі або на дитячому майданчику. Різниця в тому, що в інтернеті ризиків більше і вони більш різноманітні. До найпоширеніших можна віднести:

- поширення особистих даних (імені, фото, адреси, номеру телефону, тощо);

- залякування;

- порноматеріали;

- насильство;

- сумнівні знайомства;

- шахрайство;

- зловмисне ПЗ (віруси, фішингові сайти, трояни, шпигунські програми, тощо).

Про кожну з цих потенційних загроз варто говорити з дітьми окремо, на доступному для них рівні розуміння. Загальні фрази типу «Не лізь, куди не слід» або «Не спілкуйся з поганими людьми» звучать непереконливо і неоднозначно. Адже дитина в більшості випадків не може відрізнити хороше від поганого, яке маскується під хороше.

Окрім роз’яснення небезпек інтернет-серфінгу, зробіть все, щоби заохотити дитину в свою чергу говорити з вами. Говорити про все, що турбує, дивує, лякає, вражає, не дає спокою. Постарайтеся бути в курсі того, що шукає дитина в мережі, чим цікавиться.

Встановіть межі, які будуть прийнятними для вас. До прикладу, це може бути час, коли ви дозволяєте дитині користуватися інтернетом, або обов’язкова умова робити це у вашій присутності. Головне – зробіть це так, щоби дитина не подумала, що ви їй не довіряєте.

Поясніть важливість захисту персональної інформації. Донесіть, що нікому не можна повідомляти своє повне ім’я, адресу, емейл, номер телефону, навчальний заклад та інші схожі речі. Також не треба відправляти фотографії. Простежте, щоби дитина спілкувалася лише з тими людьми, яких вона (і ви) знаєте в реалі.

Не спокушайте дитину. Не варто залишати чи спрощувати доступ дитини до небажаних ресурсів лише заради того, щоби перевірити, чи виконує вона ваші настанови. Регулярно очищуйте історію браузера та історію пошуку. Встановіть додаток для блокування онлайн-реклами – реклама на сайтах може заводити на шкідливі для дітей ресурси.

Якщо діти зареєстровані в соціальних мережах, «подружіться» з ними онлайн. Можна зрозуміти небажання дітей, особливо підлітків, «дружити» в соцмережах з батьками – це і непрестижно, і свободи хочеться від пильного батьківського ока. З приводу престижу, можна домовитись, що ви заведете собі акаунт для «маскування». А з приводу «свободи» – намагайтеся переконати дітей, що якщо вони не хочуть, щоби ви як батьки бачили, що саме вони виставляють в мережу, то може чужим людям бачити це тим більше не варто?

Налаштувавши соцмережу певним чином, ви можете обмежити коло друзів (створивши чорний список із небажаних осіб), додатків та ігор. Деякі популярні сайти мають спеціальний додаток для дітей, який обмежує можливості використання ресурсу (наприклад, YouTube має такий додаток зі спрощеною навігацією).

Існує безліч спеціальних програм батьківського контролю, які спростять вам завдання захистити дітей від інтернет-загроз. По-перше, ви можете звернутися до свого провайдера інтернет-послуг – багато компаній пропонують певний пакет сервісів для обмеження серфінгу. Також можна налаштувати браузер і окремо пошукову систему з метою захисту дитини. Ще одним варіантом є придбання спеціалізованих програм або додатків. Завжди користуйтеся якісними антивірусами.

Варіантів багато. Але повторимося: навіть використовуючи більшість із них, не варто довіряти технічним засобам безпеку своєї дитини. Тісний контакт, щирі стосунки дають більше гарантії, що дитина омине інтернет-ризики, ніж всі найсучасніші засоби разом узяті.

Що робити, якщо дитина боїться лікарів?

Всім нам час від часу доводиться, на жаль, стикатися з лікарями. Одні люди всіляко уникають візитів у поліклініку, аж поки не припече, інші, навпаки, без нагадувань проходять планові і позапланові огляди – так, про всяк випадок. Діти частіше відносяться до першої категорії. Та якщо дорослі хвилюються за діагнози, то малят лякає власне лікування – болючі уколи та гіркі таблетки, ще й гуляти можуть не пустити, а винен у всьому – лікар! Що ж робити батькам, якщо дитина боїться лікарів?

Чесність. По-перше, затямте собі головне правило: не брехати дитині ні про місце, куди ви йдете, ні про мету візиту, ні про процедури, які відбуватимуться в лікарні. Тобто якщо ви зібралися в поліклініку робити щеплення, не обманюйте дитину, що йдете в дитяче кафе чи на дитячий майданчик. Розкажіть, що буде робити лікар, навіть якщо це болючі чи неприємні процедури: укол чи ковтання зонду. Постарайтеся пояснити дитині, які відчуття може викликати ця процедура, при цьому не перебільшуйте («буде дуууже боліти!»), але і не применшуйте («як комарик укусить» – коли йдеться про забір крови з вени). Розкажіть, що ви (або хтось із знайомих) таке проходили, і хоча це справді неприємно, але не триватиме довго / після цього стане легше / це обов’язково потрібно. Старшій дитині можна розповісти, як влаштовано її тіло, і чому воно потребує певної допомоги лікаря.

Підготовка. Хтось скаже – е ні, мою дитину так і з хати не витягнеш, якщо бути такими чесними батьками! Але подивіться на це з іншого боку: у маляти є страх, який ви заганяєте своїм обманом ще глибше. Натомість допоможіть дитині подолати його. Влаштовуйте гру в лікаря – це розкриє завісу лякаючої професії лікаря. Заходьте разом час від часу в поліклініку з різних приводів – спитати щось в реєстратурі, почитати інформаційні плакати на стінах, беріть дитину з собою, коли самі йдете до лікаря. Таким чином у малюка складеться враження, що візит до лікаря – це не щось виняткове і тому страшне, а звична, буденна справа, до якої не треба морально готуватися – тобто, ситуація «штатна». Добре, якщо у вас є знайомі лікарі чи медсестри, які могли би прийти в гості або – в ідеалі – запросити вас із малюком до себе на роботу, розповісти про свою професію, показати медичний одяг, інструменти, реманент.

Підкуп чи нагорода? Чимало батьків використовують нехитрий спосіб – пообіцяти дитині сходити на ковзанку, купити нову барбі, дозволити досхочу наїстися фаст-фуду. Так, організувати такий підкуп справді простіше, і діє він майже завжди. Але не варто привчати дитину до того, що за обов’язкові речі (до яких належить і лікарське втручання) вам треба якимось чином платити. Врешті-решт, чому б дитині не повернути ваш метод проти вас: піду до лікаря, тільки якщо дозволиш погратися на комп’ютері, вивчу віршика, якщо мені за це буде кіндер. Окрім того, ви ще і привчаєте дитину до шкідливої їжі та не надто корисного проведення часу.

Інший полюс – це залякування: «Не будеш слухатися – заведу тебе до дяді лікаря, він тобі зробить отакенний укол!». Зайвим буде пояснювати, що це тільки сприяє формуванню дитячого страху перед лікарями.

Інша справа – заохочення або нагорода. Від того, що ви поясните дитині, що лікар її полікує, і вона зможе знову гуляти та гратися з друзями, буде тільки користь. Так само можна відсвяткувати мужній похід в поліклініку тістечком у кафе – але краще не казати про «кафешні» плани наперед. Натомість постарайтеся зробити так, щоби малюк вийшов від лікаря задоволений тим, що він таки зміг! Зміг прийти і витримати все – отут і оголосіть: «А за те, що ти такий сміливий і так гарно поводився, ходімо на тістечка!».

В черзі. Буває, що ви вже про все домовилися, і малюк погодився піти до лікаря і робити все, про що попросить лікар, та в черзі раптом запанікував, і почалася справжня істерика. Цього разу відкладіть візит, якщо це можливо, а на наступні рази майте при собі якісь цікавинки: іграшки чи книжку. Подумайте, в які ігри ви могли ви погратися чи про що поговорити з дитиною. Якщо малюка не вдається відволікти таким чином, займайте чергу та приходьте безпосередньо перед тим, як зайти у кабінет.

Добрий доктор Айболить. Добре, якщо в кабінеті є іграшки або яскраві плакати, які справлять на дитину позитивне враження. Попросіть лікаря погріти руки перед тим, як він оглядатиме маля – багато дітей лякаються неприємних доторків. Інші бояться гучного голосу і беземоційних інтонацій або, навпаки, «сюсюкання». Якщо дитина чутлива і не дуже любить чужих людей, то знайти лікаря, який сподобається дитині – перше завдання матусі.

Здоров’я дитини в школі: як його зберегти?

На жаль, при всій нашій любові до дітей і турботи про їхнє здоров’я, ми не можемо повністю відгородити їх від контакту з мікробами. Особливо гостро встає ця проблема серед школярів. Адже школа з її кількістю тісно контактуючих між собою дітей є основним вогнищем більшості простудних і інфекційних захворювань, якими протягом  навчального року “благополучно” заражаються й хворіють наші діти. Тому питання здоров’я дитини у школі залишається актуальний і першорядним уже не один рік.

Чому діти так часто хворіють у школі? Які основні причини їхніх хвороб? Як зберегти здоров’я дитини в школі? Як відгородити його від найбільш частих шкільних захворювань? На всі ці питання дає відповідь жіночий сайт.

Ні загартовуванням, ні зарядкою, ні здоровим способом життя не можна запобігти дитячим хворобам на всі сто відсотків. Кожна дитина зустрічається у своєму житті (особливо в школі) з величезною кількістю мікробів. І доти, поки до більшості з них в організмі маляти не буде вироблений імунітет, інфекційні хвороби, на жаль, – неминучість.

Але й тоді завжди залишається велика  ймовірність того, що найдеться той мікроб, захисту до якого в дитини немає. Тому діти так часто хворіють.

Найбільш часті інфекції, що вражають школярів:

* ОРЗ,
* грип,
* стрептококова ангіна,
* вітрянка,
* краснуха,
* педикульоз (особливо в початковій школі),
* коньюнктивіт.

Загальний життєвий тонус дитини, а також загальний рівень її здоров’я багато в чому визначаються рівнем енерговитрат організму й навантаженням на всі його основні системи. Але ж звичайна дитина в школі більшу частину часу перебуває в стані стресу (невропатологи стверджують, що двійка,  поставлена ручкою червоного кольору, еквівалентна  серцевому  приступу!!!). Вона відчуває колосальне навантаження на  свою нервову систему й на організм у цілому.

Щоденні стреси, пов’язані з поганими оцінками, завданнями додому, контрольними, опитуваннями й найчастіше з непідготовленістю до школи (у першачків) викликають неврози, перевтоми, проблеми із хребтом, короткозорість, гастрит, хронічні респіраторні захворювання. Цей список можна продовжувати ще дуже довго.

Так чому багато батьків роблять основний упор на навчання, забуваючи про здоров’я дитини? І хіба маля, замучене постійними хворобами (нежить, головний біль, запаморочення й т.д.) і не вміє боротися з недугами, може вчитися на “відмінно”?

Але ж здоров’я – це не просте відсутність хвороб, це – стан повного щиросердечного, фізичного й соціального  захисту.

Основні причини шкільних хвороб:

* невідповідність шкільних програм віковим і функціональним особливостям дітей;
* недотримання елементарних гігієнічних  вимог;
* надмірна інтенсифікація (прискорений темп і збільшений обсяг навантаження) навчального  процесу;
* невиправдано ранній старт дошкільної освіти (систематичної);
* недостатня  поінформованість учителів у  питаннях охорони здоров’я дітей;
* недостатня  грамотність   у  таких важливих питаннях, як формування, збереження й зміцнення здоров’я дітей.

Як зберегти здоров’я дитини в школі
Так, ми не можемо сховати свою дитини від шкідливих бактерій, але ми можемо навчити її уникати в міру можливості контактів з ними!

І для цього потрібно всього-нічого :

1. Повноцінний 9-ти годинний сон може створити чудеса й зробити імунітет дитини міцним і стійким. Малята з постійним дефіцитом сну частіше хворіють, гірше розвиваються фізично й розумово, частіше мають несприятливі реакції на щеплення. А все через телевізор і комп’ютер, поставлених у їхніх спальнях! Подумайте над цим.

2. Здорове харчування. Годуйте своє чадо повноцінним здоровим сніданком, якщо хочете, щоб воно добре вчилось, було активним на уроках, більше уважним у виконанні різних завдань і навіть більше слухняним  Не потрібно недооцінювати сніданки! Адже вітаміни, засвоєні разом з ними, стимулюють імунітет дитини й значно з його опірність простудним захворюванням.

3. Гігієна. Банальне миття рук, полоскання ротової й носової порожнини допоможуть позбутися від з бактерій. Але робити все це потрібно правильно: щоб ретельно вимити руки, варто намилювати їхнім милом не менше 20-30 секунд. Навчите своєї дитини мити руки з милом після вулиці, перед їжею, після кожного користування туалетом. Забезпечте його вологими антибактеріальними серветками (благо цивілізації  ), щоб він міг протерти ними руки в школі при необхідності.

4. Заняття фізкультурою. Усі без винятку розуміють, як важливо займатися спортом, робити зарядку, звістки активний спосіб життя й гартувати свій організм, але адже робити це так лінь. Як підсумок – малорухомий спосіб життя поступово стає нормою існування для дітей і дорослих. І навіть якщо дитина в силу своєї активності рухається досить багато, її рухи одноманітні й включають не всі групи м’язів. У результаті: проблеми зі здоров’ям, стійкі труднощі в навчанні (проблема концентрації уваги й пам’яті, проблема запам’ятовування матеріалу й посидючості на уроках, острах відповіді в дошки й т.д.). Але ж дитині досить усього 10 хвилин активно порухатися (зарядка, танці, біг), щоб результат не змусив себе чекати. Зробіть вправи разом з нею, допомагайте їй й схвалюйте – для неї це важливо.

5. Ранець. Забитий до відказу підручниками й зошитами портфель змушує страждати в першу чергу хребет школяра. Запам’ятаєте, вага ранця повинен бути не більше 15-20% ваги дитини. Т.т. якщо школяр важить 30 кг, то його портфель повинен бути не важче 5-6 кг.

11 правил ранкової зарядки для дітей

 Про користь зарядки можна, напевно,
 і не говорити. Ранкова зарядка і заряджає енергією на цілий день, і зміцнює тіло та м’язи, що сприяє правильному розвитку, і оздоровлює організм, адже зарядка значно зміцнює імунітет. Як дорослого, так і дитини, доречі.
Крім того, ранкова гімнастика виробляє в організмі «гормони щастя», що приносять задоволення та відчуття піднесення протягом цілого дня.
  Щоб привчити малюка (та й себе) до ранкової активності, слід не пропускати зарядки кожного дня. Якщо вирішили розпочати робити зранку зарядку – робіть, не пропускаючи. Варто лиш раз пропустити і все – вважайте, що вашій чудовій ідеї кінець.
  Організм досить вибагливий. Йому не особливо до вподоби, коли його змушують працювати. Тому ранкова зарядка – це ще й розвиток сили волі та робота над собою, вироблення дисципліни та спосіб самоконтролю.
  Крім того, щоб відчувати приємну насолоду від ранкової зарядки і щоб дитина робила її з радістю, слід пам’ятати про кілька правил. Дотримуйтесь їх і ви станете справжньою спортивною сім’єю. В здоровому тілі – здоровий дух.

11 правил ранкової зарядки для дітей

1. В теплу пору року краще надати перевагу зарядці на свіжому повітрі. Така зарядка принесе більше користі і допоможе швидше прокинутись. Якщо ж погода, чи умови не надто сприяють зарядці на вулиці, потурбуйтесь про те, щоб приміщення, в якому дитина займатиметься добре провітрене та наповнене свіжим повітрям.
    
2. Зарядку слід проводити на голодний шлунок перед сніданком. Але перед вправами краще прополоскати рот.
    
3. Тривалість зарядки та складність вправ залежить від віку дитини та її стану здоров’я. Але в середньому зарядка не має перевищувати 10-15 хвилин.
    
4. Збільшуйте складність рухів поступово, щоб дитячий організм звик до навантаження.
    
5. Не забувайте про музику для зарядки. Під веселу енергійну музику зарядку робити веселіше та цікавіше.
    
6. Ранкову зарядку починають з швидкої, енергійної ходьби тривалістю не більше однієї хвилини. Потім роблять, чергуючи, вправи для рук, плечового пояса і спини. Далі переходять до вправ на зміцнення м'язів тулуба і формування правильної постави. Вправи для ніг покращують кровообіг і рухливість у суглобах. Не забувайте про правильну поставу та осанку. За цим треба слідкувати, щоб дитина виконувала всі вправи правильно.
    
7. Закінчувати зарядка варто стрибками, бігом на місці або з пересуванням. Завершальні вправи тривають не більше однієї хвилини. Потім переходять до спокійної ходьби та вправи для заспокоєння дихання (тривалістю - 1-1,5 хвилини).
    
8. Займайтесь фізкультурою разом з дитиною. Це корисно буде вам, а ще ви зможете контролювати правильність виконання вправ.
    
9. Стежте за диханням. Вдих слід робити через ніс глибоко, а видих - через рот повільно.
    
10. Зарядку закінчіть водними процедурами: обливанням, душем або ж обтираннями.
     
11. Кожні 2 тижні змінюйте вправи, щоб дитині не набридло.

 Пам"ятка для батьків на час весняних канікул

1. Не залишайте дітей без нагляду. Ви повинні знати, де знаходиться ваша дитина протягом дня і ночі.

2. Слідкуйте, щоб діти обережно поводилися з вогнем.

3. Використання піротехнічних засобів небезпечне для життя і здоров’я.

4. Нагадуйте дітям, що необхідно дотримуватись правил дорожнього руху.

5. Не дозволяйте, щоб діти ходили на водоймища.

6. Категорично забороніть дітям грати в недобудованих,зруйнованих, аварійних будівлях або на території поблизу таких об'єктів.

7. Нагадуйте правила поводження з побутовим газом під час користування газовими плитами.

8. Пам’ятайте про правила поводження з бездоглядними свійськими тваринами.

9. Не допускайте, щоб Ваші діти вживали алкогольні напої.

10. В разі необхідності телефонуйте:
- при пожежі - 101
- до міліції - 102
- швидка допомога - 103
- служба газу - 104

Звертаємо Вашу увагу на організацію відпочинку Вашої дитини під час канікул. Приділяйте, будь ласка, більше уваги своїй дитині. Залучайте до виконання домашніх обов'язків. Тримайте під контролем проведення дозвілля дитиною за межами дому. Проводьте роз'яснювальні бесіди. Обмежте перебування дитини за межами дому у вечірній час.

Як перетворити читання у захоплення?

•   Частіше ходіть до бібліотеки.
•   Передплатіть хороший дитячий журнал.
•   Більше читайте дитині.
•  Подавайте власний приклад: нехай дитина частіше  бачить, як ви самі читаєте книжку, газету чи     журнал.
•   Даруйте книжки.
•  Відведіть дитині полицю чи шухляду для      найулюбленіших видань.
•  Беріть книжку в подорож. Від цього вона стане  ще цікавішою.                  Не уникайте всіх «чому?», «що?», «коли?»...            

Весняний авітаміноз у дітей - як попередити?

Сонячні промені зігрівають повітря вже зовсім по-весняному. Здавалося б - живи і радій! Але якраз у такий період ми можемо спостерігати, що дитині вранці голову від подушки відірвати стає все важче і важче, та й після школи дитину хилить на сон. Знайома картина?  Причиною може бути банальний весняний авітаміноз, адже це явище серед дітей - явище не менш поширене, ніж у дорослих. На цю проблему варто звернути увагу, адже дитячий організм інтенсивно росте,й , отже, і вітаміни йому потрібні постійно. А нестача вітамінів, мінералів і мікроелементів негативно позначається на розвитку дитини і на роботі всіх органів і систем його організму.

Лікарі радять батькам бити тривогу, якщо у дитини спостерігається:

1. Підвищена стомлюваність. Уважні батьки обов'язково помітять, що дитина стала швидко втомлюватися, весь час намагається прилягти. У дітей старшого віку можуть початися проблеми з успішністю в школі,  спостерігатись зниження уваги, погіршення пам'яті.
2. Порушення сну. Авітаміноз може виявлятись порушеннями сну. У одних дітей може спостерігатися підвищена сонливість, у інших - безсоння.
3. Проблеми з яснами. Ще однією вірогідною ознакою авітамінозу найчастіше стають кровоточивість ясен. У цьому випадку батьки повинні якомога швидше звернутися за медичною допомогою.
4. Простудні захворювання. Якщо дитина починає часто хворіти простудними захворюваннями, батьки також повинні задуматися про можливість авітамінозу.
5. Деякі інші захворювання. Якщо в організмі дитини не вистачає вітамінів групи В, можливий розвиток захворювань серцево-судинної системи, підшлункової залози, нервової системи, кон'юнктивіту. І точно встановити причину, яка спровокувала розвиток цих захворювань, практично неможливо. Тому набагато розумніше намагатися запобігти авітамінозу, ніж потім лікувати його наслідки.
6. Мала вага і зріст. Звичайно ж, природні і спадкові чинники грають величезну роль. Але, якщо ваша дитина надмірно повільно набирає вагу або уповільнюється ріст, обов'язково задумайтеся - а чи немає у дитини авітамінозу?
Пам'ятайте про те, що у весняний час проблема авітамінозу є особливо гострою. Тому і прояви можуть розвинутися вкрай швидко. Подбайте про профілактику авітамінозу своєчасно.

Вітамінно-мінеральні комплекси

Звичайно ж, вирішення цієї проблеми є, і воно зовсім поруч. Сучасна фармакологія пропонує різноманіття самих різних вітамінних комплексів. Вітамінно-мінеральні комплекси стали доступними людям відносно недавно - приблизно 50 років тому. Саме цим і оперують противники фармакологічних вітамінних препаратів: «адже жили ж раніше люди без вітамінів, і нічого! І такого слова, як авітаміноз, не було в арсеналі медиків тих часів».
Але у певних випадках, за призначенням лікаря,  не варто відкидати досягнення сучасної фармакології. Проте в іншу крайність впадати також не варто - вітаміни не цукерки, і споживати їх безконтрольно ні в якому разі не можна. Передозування вітамінів не менш небезпечне для дитячого організму, ніж його нестача. Всі вітамінно-мінеральні комплекси дитині повинен призначати його лікуючий лікар - педіатр, який обізнаний про стан здоров'я дитини та індивідуальні особливості її організму.

Правильне харчування

Дуже важливо правильно збалансувати раціон харчування дитини. Навесні він повинен бути збагачений продуктами, які у великій кількості містять вітаміни і мікроелементи, необхідні дитині.
Молочні продукти повинні становити не менше 40% усього раціону харчування дитини. Причому актуальні всі молочні продукти - молоко, кефір, ряжанка, сметана, йогурти. У молоці міститься велика кількість кальцію, який сприяє засвоєнню всіх інших вітамінів. Зрозуміло, слід віддати перевагу продуктам, що не містять штучних барвників.
Також необхідно стежити за тим, щоб у меню  малюка була достатня кількість тваринного білка. Він просто необхідний для повноцінного розвитку дитини та функціонування його організму. Але не забувайте про те, що всі м'ясні страви для дитини повинні проходити ретельну термічну обробку.

Природні вітаміни

Дуже багато батьків, побоюючись розвитку у дитини авітамінозу, намагаються купувати йому якомога більше різних овочів і фруктів. Але вирішити проблему того, як попередити весняний авітаміноз, таким способом навряд чи вдасться. Адже до весняного періоду в привізних фруктах і овочах практично не залишається ніяких вітамінів. Тому нічого корисного, крім клітковини, дитина не отримає.
І ось тут саме-то час згадати про те, що нам може запропонувати природа. Найчастіше народні способи того, як попередити весняний авітаміноз у дітей, набагато ефективніші, ніж імпортні фрукти і найдорожчі полівітамінні комплекси.

Різноманітні сухофрукти

Всі сухофрукти багаті такими вітамінами, як А, В1, В2, В3, В5, В6. Та й мінеральних елементів також досить багато - це і натрій, і фосфор, і магній, і кальцій, і залізо. Сухофрукти досить солодкі, тому їх люблять практично всі діти без винятку. Навряд чи у вас виникне проблема з тим, як змусити дитину їсти сухофрукти.
Можете приготувати дитині вітамінну суміш з сухофруктів. Візьміть рівні частини чорносливу, родзинок, інжиру та кураги. Пропустіть їх через м'ясорубку, додайте такі ж рівні частки меду та лимону. Суміш ретельно перемішайте і помістіть в скляну ємність, яку потрібно зберігати в холодильнику.
 Якщо дитина схильна до частих простудних захворювань, до отриманої вітамінної суміші можна додати або одну частину листя алое, або одну ампулу екстракту алое. Суміш можна давати дитині просто ложками, а можна намазувати на хліб або печиво - ефект буде однаковим. У день дитина повинна з'їдати вітамінну суміш з розрахунку одна чайна ложка на кожні десять кілограм ваги.

Сирий буряк і морська капуста

Практично безцінними джерелами йоду для дитини можуть стати морська капуста і сирий буряк. Звичайно ж, ці продукти мають дуже своєрідний смак, і змусити з'їсти маленьку дитину подібний салат може виявитися завданням складним. Однак можна все ж спробувати. Та й для дорослих дітей цей варіант може виявитися оптимальним.

Корінь селери

Селера - незамінний помічник батьків в боротьбі з авітамінозом. У ній міститься величезна кількість калію і заліза. Крім того, вона має приємну особливість - гарний смак. Незважаючи на те, що найчастіше діти не люблять приправи, страви з кореня селери завжди користуються у них підвищеним попитом.
Причому можна споживати усе: корінь селери, пропущений через м'ясорубку, сік селери. Ви можете додавати селеру в перші та другі страви дитячого меню в необмежених кількостях. Побоюватися надлишку вітамінів не варто - всі надлишки покинуть організм малюка без будь-яких негативних наслідків.

Шипшина

Шипшину в народі називають «джерелом» вітамінів неспроста - у ній містяться такі вітаміни, як P, K, E, B2, і C. Крім того, в шипшині у великих кількостях містяться ефірні масла, лимонна і яблучна кислоти і каротин. І, звичайно ж, в шипшині міститься величезна кількість незамінного вітаміну С - в 30 разів більше, ніж у лимоні.
Звичайно ж, у весняний час свіжу шипшину не знайти, але практично в будь-якій аптеці можна придбати сухі плоди. Ви можете заварювати шипшину як чай, а можете варити з нього відвари - і ваша дитина напевно отримає всі необхідні йому вітаміни. Якщо ви заварюєте шипшину як простий чай, то просто подрібніть його і помістіть в заварний чайник, як звичайну заварку.
Якщо ж ви вирішили приготувати відвар, це також не займе багато часу. Помістіть в емальований посуд 5 столових ложок сухих плодів шипшини, залийте їх одним літром води і доведіть до кипіння. Після цього вогонь потрібно зменшити, накрити е каструлю кришкою і кип'ятіть протягом 30 хвилин. Враховуючи, що відвар готується для дитини, додайте туди 5 столових ложок цукру.
Якщо відвар шипшини призначений для дітей більш старшого віку, цукор можна замінити медом. Зрозуміло, в тому випадку, якщо у дитини немає алергічних реакцій на мед. Готовий відвар оберніть махровим рушником і залиште настоюватися на кілька годин. Після цього процідіть відвар за допомогою марлевої тканини.
Однак пам'ятайте, що не можна приймати полівітамінні комплекси і вітамінні відвари одночасно, без згоди і схвалення лікаря, у такому випадку виникає ризик надлишку  тих чи інших вітамінів. Будьте здорові і радійте весні!

Художньо-естетичне виховання дітей у сім’ї

Художньо-естетичне виховання в сім'ї закладає основи естетичної культури дітей. У родині відбувається перше естетичне сприйняття прекрасного в природі і навколишній дійсності; формуються естетичні смаки і почуття; створюються умови для оволодіння надбаннями національного мистецтва, музики, побуту, ремесел тощо; виховується потреба створювати навколо себе прекрасне; розвиваються таланти і обдарування дітей.

Одним із центральних завдань виховання дітей у художньо-естетичній діяльності є розвиток у них елементів творчості. Дитяча творчість – перша ланка розвитку творчої діяльності, в якій дитина виявляє своє розуміння довкілля, своє ставлення до нього. Це допомагає дітям розкрити їх внутрішній світ, особливості сприймання та уявлення, інтереси та здібності.

Для того, щоб з’явилося бажання займатися художньою діяльністю, необхідно створити творчий настрій. Це досягається відповідним розташуванням меблів та стимулюючих матеріалів. Створюючи атмосферу для художньої діяльності, слід виходити з основної мети її організації – розвитку індивідуальних нахилів та здібностей дитини. Треба мати на увазі, що розвиток художніх, творчих здібностей дітей спирається на позитивне, захоплене ставлення до певного виду діяльності. Воно є показником та одночасно однією з умов виявлення й формування індивідуальних нахилів. Саме тому меблі варто розташувати не традиційно, а відповідно до тих видів діяльності, які були сплановані в результаті попередньої бесіди з дітьми (наприклад, ширма для лялькового театру та розміщені півколом стільчики для глядачів, зсунуті квадратом столи для роботи вчотирьох – матеріал для створення букетів, окремо стіл для двох – матеріал для зображувальної діяльності). Варіанти розміщення меблів можуть бути різними. Основний принцип – атмосфера повинна сприяти художній діяльності та забезпечувати вільний вибір, без цього творчий процес неможливий.

Не менш важливим є налаштовування дітей на якість кінцевого результату та повідомлення про те, де і як він буде використаний. Після того, як діти вибрали вид художньої діяльності за своїми інтересами, необхідно їх спонукати до творчого підходу її здійснення. Інтерес та схильність дітей до художньої діяльності батьки підтримують своїм ставленням до неї, вмінням бачити красу, захопленістю й майстерністю. Серед принципів індивідуального підходу до дитини важливе місце посідає застосування заохочень. Для формування у дітей самоповаги, впевненості у своїх можливостях необхідно виявляти увагу і доброзичливість. У сім’ї найперше має здійснюватись індивідуальний підхід до дитини, що прагне реалізувати свої художні нахили та інтереси. Тому важливо акцентувати увагу сімей на необхідності збагачення естетичних вражень дітей, організації співтовариства батьків і дитини, а також створення вдома атмосфери, що стимулює її до творчої діяльності. Прагнення школярів до художньої діяльності формується двома шляхами: по-перше, коли батьки свідомо впливають на виникнення інтересу до прекрасного, на формування у дитини відповідних умінь та навичок,і, по-друге, коли дорослі своїм прикладом надихають малюка, спонукають брати участь у спільній діяльності.

Для активізації у дітей інтересу до художньої діяльності можна разом із батьками відвідати ботанічний сад, ліс, художній музей, поговорити за участю дітей із художниками-майстрами на виставках декоративно-прикладного мистецтва, де батьки та діти не тільки набудуть певних навичок, а й ознайомляться з матеріалами, необхідними для певного виду роботи, методами навчання дітей художніми уміннями. В таких сім’ях дорослі й діти виступають активними учасниками спільної художньої творчості.

Велику радість і багатство вражень здатні принести дітям творчі виставки робіт, що виконані спільними зусиллями батьків і дітей. Роль гідів на таких виставках можуть виконувати самі діти. Це допоможе залучити їх до художньої діяльності. Запропоновані форми роботи сприяють розвитку індивідуальних художньо-творчих здібностей дітей, а також приносять дітям позитивні емоції як в освітньому закладі, так і в сім’ї.

Сім правил про покарання дітей від Володимира Леві (доктора медичних і психологічних наук):

 1. Покарання не повинне шкодити здоров’ю – ні фізичному, ні психічному. Більше того, по ідеї покарання має бути корисним, чи не так? Ніхто не сперечається. Проте той, хто карає – забуває подумати…

2. Якщо є сумнів, що краще не карати – не карайте. Навіть якщо зрозуміли, що зазвичай занадто м’які, довірливі і нерішучі. Ніякої «профілактики» і ніяких покарань «про всяк випадок»!

3. За один раз – одне. Навіть, якщо провин здійснено відразу неймовірна множина, покарання може бути суворим, але тільки одне і за усе відразу, а не поодинці за кожну. Салат з покарань – страва не для дитячої душі!

Покарання – не за рахунок любові,  не залишайте дитину без заслуженої похвали й нагороди. Ніколи не віднімайте подарованого вами чи кимось іншим – ніколи! Відмінити можна лише покарання. Навіть якщо набешкетував так, що гірше не буває, навіть якщо підняв на вас руку, але сьогодні ж допоміг хворому, захистив слабкого…

Не заважайте дитині бути різною.

4. Термін «давності». Краще не карати, ніж карати із запізненням. Деякі занадто послідовні вихователі сварять і карають дітей за провини, виявлені через місяць, а то й рік (щось зіпсував, стягнув, напакостив), забуваючи, що навіть в суворих дорослих законах береться до уваги термін давності правопорушення. Облишити. Пробачити. Є ризик навіяти маленькому негідникові думку про можливу безкарність?

Звичайно. Але цей ризик не так страшний порівняно з ризиком затримки духовного розвитку. Запізнілі покарання навіюють дитині минуле, не дають бути іншою.

5. Покараний -вибачений. Інцидент вичерпаний – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилося. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

6. Без приниження. Щоб там не трапилось, якою б не була провина, покарання не повинне сприйматися дитиною як торжество вашої сили над його слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ми несправедливі, покарання подіє тільки у зворотному напрямку!

7. Дитина не повинна боятися покарання. Не покарання вона повинна боятися, не гніву нашого, а нашого засмучення.

Не можна карати та сварити:

·        коли хвора, погано почувається або ще не зовсім одужала після хвороби – психіка особливо вразлива, реакції непередбачені;

·        коли їсть; після сну; перед сном; під час гри; під час роботи;

·        відразу після фізичної або духовної травми (падіння, бійка, нещасний випадок, погана оцінка, будь-яка невдача, нехай навіть в цій невдачі винна тільки вона сама) – треба, принаймні, перечекати, поки втамується гострий біль( це не означає, що потрібно обов’язково кидатися втішати);

·        коли не справляється: із страхом, з неуважністю, з лінню, з рухливістю, з дратівливістю, з будь-яким недоліком, додаючи щирих старань; коли проявляється нездатність, нетямущість, незручність, дурість, недосвідченість – одне слово, в усіх випадках, коли що-небудь не виходить;

·        коли внутрішні мотиви проступку, найдрібнішого або найстрашнішого, нам не зрозумілі;

·        коли  ми «самі не свої»; коли втомилися, засмучені або роздратовані з якихось своїх причин – у такому стані гнів завжди неправдивий.

 

Пишемо листа Святому Миколаю

Ну от, невдовзі всі дітлахи дочекаються цього чудового дня – дня Святого Миколая. Вони з нетерпінням чекають миті, коли можна буде заглянути під подушку і перевірити, наскільки чітко спрацювала канцелярія Святого Миколая. Чи часом не наплутала чого, чи дійшов лист вчасно…
Власне, про лист хочеться сказати окреме слово. Саме завдяки, здавалось, звичайній формальності, ми, дорослі, можемо допомогти дитині переконатись, що дива бувають, а казки можуть збуватись.
Давайте подумаємо, навіщо писати листа Святому Миколаю (або Діду Морозу):

• Батьки будуть орієнтуватись в бажаннях дитини
• Внесення елементу казковості
• Розвиток творчих здібностей дитини
• Привчання дитини, що для отримання бажаного треба трішки попрацювати
• Дозволяє дитині аналізувати свої бажання та обирати найбажаніше
• Вчить дитину системному викладенню своєї думки
• Дитина може проаналізувати свою поведінку протягом року

Маленькі діти ще не вміють вправно висловлювати те, що вони хочуть та прагнуть. Тим більше, на папері. Переважно, діти розгублюються що писати, з чого почати, чи треба якось прикрашати тощо. Саме тому і буде потрібна батьківська допомога в цьому питанні.

Якщо дитина вже може писати самостійно, ви можете просто підказати їй структуру листа і слідкувати за процесом написання. Якщо ж дитина ще зовсім маленька, то без допомоги дорослого їй не обійтись. Підготуйте кілька запитань дитині, на які вона має відповісти, щоб утворити лист, а потім разом перенесіть всі відповіді у формі розповіді на папір. Попереду нас ще чекає урочиста мить відправлення листа адресату.

Підкажіть дитині як правильно пишуться листи. Адже дитина не може в листі одразу щось просити. Це, як мінімум, буде неправильно. Поясніть, що кожен лист починається з привітання.

Потім малюк має розповісти трішки про себе: хто він, де живе, чи є у нього домашні улюбленці, або улюблена іграшка. Потім нехай переходить до важливіших питань, наприклад, розповідь про навчання, про поведінку протягом року, про веселі та сумні моменти та як добре було б, якщо Миколай зміг порадувати його подаруночком. Нехай дитина розкаже, чого вона навчилась протягом цього року. Описуючи свої досягнення малюк відчує гордість за себе та впевниться в своїх силах на наступні звершення. Це дуже важливо з виховної точки зору.

Важливим пунктом в листі є опис добрих справ та вчинків. Це дозволить привчити малюка до доброти та відповідальності. Але не забудьте пояснити, навіщо це все писати. Адже Миколаю не буде цікаво читати лист, де всього лиш кілька рядків.

Лиш після цього всього ми переходимо до замовлення подарунку. Розкажіть дитині, що вона не обов’язково отримає все, що буде написано в листі. Проте і нічого не купити з написаного списку теж буде погано. Тому, щоб туди потрапили реальні для купівлі речі, треба підказувати та наштовхувати на певні подарунки дитину в процесі роботи.

Ну а тепер найвеселіший етап – розмалювання та прикрашення листа. Тут нехай малюк дасть волю своїй фантазії та робить все, що заманеться. Головне, щоб сподобалось Миколаю.

Після того, як лист готовий, прикрашений та гарно упакований, відправте його. Ви можете виставити його за вікно, щоб потім непомітно забрати, або виставити за двері. Способів «відправити» листа Миколаю може бути безліч. Головне, щоб ця процедура не змінювалась з року в рік.

Не забувайте про головні правила під час написання листа:

• Миколай приносить листа всім, незалежно від поведінки
  Жорстоко маніпулювати дитячими надіями задля того, щоб дитина краще вчилась, чи краще поводилась. Це може в подальшому сильно вплинути на самооцінку дитини.
• Бюджетність листа
  Контролюйте та поправляйте разом з дитиною її замовлені подарунки. Там обов’язково мусять бути речІ, які ви в змозі будете купити.
• Зворотній зв'язок
  Малюк впевниться в можливості чуда, якщо зможе отримати відповідь на свій лист. Тому не полінуйтесь і влаштуйте цю чарівну мить.

 

 Поради батькам на зимові канікули

Зимові канікули завжди асоціюються в дітей не лише з відпочинком, а й з новорічними святами, веселощами, подарунками. У цей період багато школярів їздять на екскурсії, подорожують з батьками чи відправляються до бабусі з дідусем. Це все дуже подобається дітлахам. Але батькам, що піклуються про своїх дітей, не слід забувати про дотримання режимних моментів під час канікул. Режим має бути у всьому: в харчуванні, нічному сні, часу для відпочинку та додаткових занять в секціях та гуртках тощо.
Відсутність режиму може призвести до перевтоми дитини, і, як наслідок, дитина вийде після канікул виснаженою та байдужою до навчання. Не варто чекати ознак перевтоми, а треба правильно спланувати навчання й дозвілля школяра, виробити режим. Тоді ваша дитина з легкістю подолає всі навантаження найважчого періоду в навчальному році.
Ознайомтесь, будь ласка, з наступними рекомендаціями.
1. Обираючи додаткові заняття, зупиніться на репетиторстві з однієї дисципліни та одній спортивній секції. Цього буде достатньо, адже навчити дитину всього й одразу неможливо. Крім того, дослухайтеся до бажань школяра: якщо гурток не викликає захоплення, нічого з того не вийде. Тому одразу обирайте те, що його зацікавить.
2. Разом із дитиною одразу після зимових канікул складіть розклад на нове півріччя, візьміть з неї обіцянку дотримуватися його. Обов’язково передбачте в графіку час на відпочинок і прогулянки на свіжому повітрі, а також дозвілля, коли школяр зможе зайнятися тим, чим захоче.
3. Плануйте тиждень так, щоб субота і неділя були насправді днями відпочинку. Тому не переобтяжуйте дні, вільні від занять, корисним дозвіллям , наприклад, походами у театри, на виставки, екскурсії тощо. Адже футбол і хлопчачі забави у дворі, а також дівчачі посиденьки – не менш важливі для повноцінного розвитку вашої дитини. Спілкування з друзями – значущий елемент соціальної адаптації школяра. Тому не варто постійно акцентувати увагу на тому, що це марно витрачений час, адже дитина почуватиметься винною, бо була з друзями. Просто всього має бути в міру.
4. Чітко дотримуйтеся розкладу засинання й прокидання. Перші дня після канікул дитині буде важко вставати зранку, а ввечері вам не просто буде вмовити її піти спати раніше. Але за кілька тижнів організм звикне до графіка, тож ранкові пробудження не будуть такими болісними для дитини. Аби школяр не перевтомлювався, лікарі рекомендують десятигодинний сон.
5. Заняття за шкільною програмою – це найважливіше. Саме на них варто «кидати основні сили». А додаткові нехай лишаються на ваш розсуд. Можливо, варто на деякий час відмовитися від репетитора, а повернутися до нього навесні.
6.Серйозно підійдіть до раціону школяра. В антистресовому меню повинно бути багато фруктів і овочів – не менш як 300 грамів на день. Як альтернативу запропонуйте свіжі соки. Не забувайте про м’ясо і рибу, які забезпечать дитину білками, стимулюватимуть роботу мозку. Альтернативою рибі можуть бути морепродукти. Також не нехтуйте молочними продуктами та цільнозерновими кашами. А ось здобну випічку варто обмежувати, аби не перевантажувати печінку. Для дітей, які занадто швидко збуджуються й погано засинають, рекомендується вживати заспокійливі чаї, які містять ромашку, м’яту, мелісу.
Дотримання цих рекомендацій сприятиме профілактиці перевтоми дитини. Тож, вона повернеться з канікул бадьорою, активною та матиме сили на здобуття нових знань.

  Профілактика сезонних захворювань

   З настанням холодної пори року створюються сприятливі умови для поширення збудників гострих респіраторних вірусних інфекцій, що призводить до зростання рівня захворюваності на ці інфекції, а також виникає загроза епідемії грипу. До групи гострих респіраторних вірусних інфекцій належить велика кількість вірусних захворювань, які перебігають з ураженням верхніх дихальних шляхів. 
   Найбільш поширені ГРВІ: грип, парагрип, респіраторно-сентиціальна, аденовірусна та риновірусна інфекції.
   Джерелом зараження виступає хвора на ці інфекції людина: хворий виділяє збудників ГРВІ у довкілля з краплинками слизу та слини при кашлі, чмиханні, розмові. Хворий, перебуваючи на роботі чи заняттях, за один день може заразити близько ста своїх колег. Зараження здорової людини відбувається при вдиханні мікрочастинок слизу та слини виділених хворим.

   Для запобігання захворюванню на грип та інші ГРВІ фахівець радить дотримуватися наступних порад:

- Врегулюйте режим праці та відпочинку, не допускайте надмірних фізичних та психологічних навантажень, виділяйте достатньо часу на сон.

- Здійснюйте прогулянки на свіжому повітрі, використовуючи для цього парки, сквери чи зону прибудинкових зелених насаджень. 

-Виходячи на вулицю, вдягайтеся відповідно до погоди, уникайте переохолодження, протягів, промокання ніг. 

-Обмежте відвідування заходів із великим скупченням людей (кінотеатри, дискотеки тощо). Також варто обмежити користування громадським транспортом, якщо відстань невелика краще пройтися. При необхідності користуйтеся марлевою пов’язкою на заняттях, у приміщеннях торгових закладів, громадському транспорті, тощо.

   Доцільно регулярно проводити вологе прибирання та провітрювання квартири. 

Також важливим аспектом у профілактиці гострих респіраторних інфекцій є врегульований режим та раціон харчування: вживайте їжу не менше 3-х разів на добу з обов’язковою першою стравою під час обіду, кожен день споживайте фрукти (яблука, груші, апельсини, мандарини), а також салати із сирої капусти, моркви, буряка, заправлені зеленню, часником, цибулею, віддайте перевагу напоям із ягід, а саме чаям та відварам із сушених, заморожених чи перетертих з цукром калини, ожини, смородини, суниці.  

 

Консультація для батьків «Правила дорожнього руху»

 Маленькі діти не завжди уважні поруч з проїжджою частиною, тому батьки зобов`язані чітко і зрозуміло пояснити малюкам, як необхідно вести себе при переході дороги/

   Попередьте дитину, що, навіть переходячи проїжджу частину за руку з дорослим, він все одно повинен дивитися на всі боки. Слід також пояснити, що дорога або залізничні колії - це не місце для гри.

   Для більш легкого засвоєння матеріалу можна зробити спеціальні картки, на яких будуть зображені правильні і неправильні ситуації. Ви можете влаштувати дитині ігровий іспит, на якому він буде відповідати на питання, пов`язані з переходом дороги. Запропонуйте йому намалювати світлофор або інші застережливі дорожні знаки.

   Важливо щоб батьки були прикладом для своїх дітей у дотриманні
правил дорожнього руху.

- Переходячи дорогу, тримайте дитину за руку.

- Не перебігайте дорогу, ідіть спокійно.

- Не розмовляйте коли виходьте на проїжджу частину, це відволікає

дитину.

- Переходьте дорогу тільки на зелений колір світлофора.

- «Пішохідний перехід»- місце для переходу проїзної частини,

поясніть це дитині.

- З пасажирського транспорту виходьте першими.

- Звертайте увагу дитини на машини, які їдуть з великою швидкістю.

- Діти повинні грати тільки на дитячих майданчиках, але не на

проїжджій частині.

Ну і, звичайно ж, пам`ятайте про те, що для дитини ви є прикладом, тому не порушуйте правила, і нехай ваш малюк бачить, як потрібно діяти.

Патріотичне виховання дітей

Пам'ятка для батьків

   Родина — це природний осередок найглибших людських почуттів, де дити­на засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до рідного краю.   У родинному середовищі по особливому сприймаються звичаї та традиції, рідна природа, спогади стар­ших.

   Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутніх гро­мадян держави, дорослі мають їм прищепити глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї малої батьків­щини — рідного міста. Важливо, щоб малята усвідомили, що вони не просто споживачі багатств рідної землі, а її творці, захисники. І якщо ви насправді хочете виховати у вашої дитини любов до рідного міста, батьківської хати, якщо ви хочете закласти готовність збе­рігати і примножувати багатства рідного краю, якщо ви хочете, щоб запах квіту­чих каштанів і бузку в дорослому житті повертав ваших дітей до рідних порогів не забудьте:

* Йдучи вулицею рідного міста, роз­повісти про визначні пам'ятки, які зна­ходяться на цій вулиці.

* Познайомити дітей із назвою вули­ці, на якій ви знаходитеся. Чому вона так називається?

* Відвідати разом всією родиною краєзнавчий музей. Після відвідин обговоріть з дітьми те, що ви там поба­чили.

* Побувати в прабабусь та прадідусів і розпитати, що вони знають про історію рідного міста. Які цікаві легенди, при­казки, забавлянки вони знають? Запишіть, а потім завчіть їх з дітьми.

* Здійснити цільову прогулянку разом з дітьми по визначних місцях рідного міста, а ввечері запропонуйте намалю­вати свої враження від прогулянки.

* В День Перемоги всією родиною відвідати парк Пам'яті. Вшануйте вете­ранів Великої Вітчизняної війни, покла­діть квіти до пам'ятника.

* Завжди звертайте увагу на чистоту і порядок у рідному місті. Поговоріть з дітьми, як зробити так, щоб місто завжди було охайним і привабливим.

* Разом з дітьми посадіть біля свого будинку квітники, дерева. Доглядайте за ними разом з дітьми.

* Частіше розповідайте дітям про видатних людей, які проживали чи про­живають і донині в рідному місті.

* Знайомте дітей зі звичаями та тра­диціями рідного краю.

* А якщо ви хочете посіяти в душі дитини золоті зернятка духовності, любові до рідного краю, слова, співай­те, читайте, спілкуйтеся із нею мовою кращих творів українського фольклору та видатних вітчизняних поетів і пись­менників.

* Запропонуйте дітям намалювати Вінницю в майбутньому.

* Створіть сімейний фотоальбом «Я і місто моє — Вінниця». Разом з дити­ною придумайте вірші про рідне місто. Запишіть їх під фотографіями.

Нехай ваші діти зростають гідними синами і донями рідного краю, рідного міста.

Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутнього громадянина, дорослі мають передусім прищепити дітям глибоку повагу і турбо­тливе ставлення до своєї малої батьків­щини — рідного міста, району.

Як навчити дитину допомагати батькам. Поради

Більшість батьків вважають, що їх дитина занадто мала, щоб займатися домашньою роботою. Привчити малюка до праці - це процес, який вимагає від батьків багато часу і терпіння. Саме тому, вчити дитину допомагати по дому необхідно вже з раннього віку.
Щоб легше було пояснити дитині, допомагати батькам по будинку, рекомендуємо прочитати деякі поради:
1. Дуже часто діти намагаються різними способами допомогти батькам, не відмовляйте їм у цьому. Підтримайте малюка, щоб він відчув себе помічником. Чи не відбирайте у нього віник, ганчірку або совок, краще покажіть, як правильно ними користуватися.
2. Дозвольте дитині вимити посуд, для початку, щоб уникнути травм або розбитих тарілок, дайте малюкові пластиковий або алюмінієвий посуд.
3. Щоб у дитини з'явилося почуття обов'язку і відповідальності, можна довірити йому якусь кімнатну рослину. Малюкові необхідно пояснити, що квіточка потребує щоденного поливу, для того, щоб вона не загинула.
4. Пізніше можна привчати дітей користуватися побутовою технікою. Дитина буде щаслива, якщо йому довірять пропилососити кімнату. Також можна навчити дитину включати електричний чайник або мікрохвильову піч. Тільки слід пам'ятати, що спочатку робити це варто тільки під наглядом дорослих, тому що малюк може завдати шкоди як собі, так і техніці, якщо натисне не так на потрібну кнопку.
5. Старших діток можна привчити до прання в тазику власної білизни, наприклад, носочків або носових хустинок.
6. Дівчатка найчастіше хочуть допомогти мамі на кухні, не забороняйте їм цього, а навпаки, залучайте і зацікавлюйте їх. Печіть з ними печиво, булочки, дозволяйте ліпити і прикрашати вироби з тіста. Діткам можна давати чистити варені яйця, порізати варені овочі.
7. Залучайте хлопчиків до ремонтних процесів. Для початку просто попросіть його подати який-небудь інструмент.
8. Не забувайте завжди хвалити малюка за допомогу. Якщо у нього не все вийшло, все одно похваліть. Завдяки цьому домашні клопоти в майбутньому будуть доставляти малюкові тільки радість.
За допомогою цих нехитрих рекомендацій, батьки з легкістю зможуть привчити дитину допомагати по дому. Успіхів!
 

Естетичне виховання молодших школярів

  Естетичне виховання молодших школярів є невід'ємною складовою формування особистості. Його визначальним фактором є мистецтво у всіх проявах. З його допомогою здійснюється різнобічний розвиток дитини, у тому числі і в сфері емоцій. Також під впливом мистецтва формується образне мислення, розуміння краси і творчі здібності.

Особливості і основні завдання

   Основні завдання художньо-естетичного виховання для школярів молодших класів перераховані нижче:

·  Накопичення вражень від прослуховування музичних творів або ж від споглядання шедеврів живопису.

·  Формування свого смаку на основі отриманого запасу знань і вражень, вміння насолоджуватися мистецтвом.

·  Формування і подальший розвиток творчих здібностей .

   
  Особливістю естетичного виховання школярів молодших класів, у першу чергу, є важлива роль особистості педагога. Саме від нього буде залежати естетичний розвиток дитини. Завдання вчителя - викликати інтерес у дитини у таких сферах, як музика, спів, хореографія, малювання та інше.

   Ідеали дітей часто зазнають змін під впливом батьків, друзів, різних життєвих ситуацій. Тому важливо, щоб викладач зміг подавати інформацію так, щоб формувалися чіткі стійкі уявлення про естетичної сфері, і дитина отримувала задоволення від прилучення до світу прекрасного. У цей період провідною формою прилучення до мистецтва вважаються мультфільми, дитяча література, кіно. Дані джерела являють собою багатий матеріал різноманітних ситуацій, необхідних для пізнання життя.

Методика

Морально-естетичне виховання молодших школярів завжди індивідуально

і здійснюються під час спільної діяльності дітей і вчителів. Так як кожна дитина сприймає отриману інформацію по-різному, і реакція на прекрасне часто відрізняється. Серед методів естетичного виховання молодших школярів виділяють дві основні групи - це вербальні і візуальні.

   Словесний метод передбачає використання яскравих описів і образів. При цьому дітки не тільки розуміють зміст твору, але і відчувають настрій персонажів. Допомогу в цьому надають і різні наочні посібники та ілюстрації. Для формування адекватного емоційного відповіді важлива гармонія у всьому, і навіть у деталях гардеробу і в інтер'єрі приміщення.

Рекомендації щодо закріплення знань 

1. Намагайтесь повторювати визначення чи правила, виділені у підручнику на тій сторінці, яку ми вивчили сьогодні;

2. Кожного дня намагайтесь заглядати у зошити своєї дитини. Якщо Ви побачили помилки, разом з дитиною виправте їх; робіть розмальовки в зошиті;

3. На урок російської мови читайте додатковий матеріал до уроку, починаючи зі сторінки 112. На 18.10.2016р вивчіть вірш нат стор. 122 підручника "Первая книжка";

4. На урок праці 07.10 приготуйте природній матеріал: сухі листочки, квіти. Принесіть ножиці, клей у олівчику, пакети для сміття, лист картону А4 синього кольору.

5. На урок образотворчого мистецтва 10.10 приготуйте своїй дитині акварельні фарби, пензлі ширший і вужчий, стаканчик для води, серветку;

6. На уроки природознавства та основ здоров'я намагайтесь прочитати зі своєю дитиною текст та допоможіть відповісти на питання в кінці виченої теми.

Закон України «Про освіту» (витяг)

        Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини.
        1.Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
        2.На батьків покладається однакова відповідальність за виховання і розвиток дитини.
        3.Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:
        § постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їхніх природних здібностей;
        § поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до України, рідної мови, культури, сім’ї, повагу до національних, історичних, культурних цінностей інших народів;
        § сприяти одержанню дітьми освіти у закладах освіти або забезпечувати домашню освіту відповідно до вимог до її змісту, рівня та обсягу;
        § виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

Рекомендації для батьків у вихованні дитини

Де згода в сімействі, де ми 
і тишина, щасливі там люди, 
блаженна сторона. 
І.П.Котляревський

        Родина – це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до всього живого. Батьки – головні природні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні особистості – це виховний клімат сім’ї. Рідна домівка – не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів.
        Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки і педагоги.
        Учити жити – це значить передати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько і вчитель.
        Виховання починається із дня народження.
        Перше, із чого дитина починає пізнавати світ, - це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.
        У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичне обличчя батьків.
        Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім’я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім’я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини.
        Турбота батька і матері про здорову сім’ю.
        Справжня мудрість вихователя – батька, матері – в умінні дати дитині щастя дитинства – це спокійне домашнє вогнище.
        Сім’я – це первинний колектив українського суспільства.
        Чи почуває дитина, що блага її життя – наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці й турботи вона просто не могла б існувати. Тут криється велика небезпека – виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне – її особисті потреби, а все інше – другорядне. Є лише один шлях: учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість – жити заради когось.
        Є люди, здатні тільки родити, але не здатні по-справжньому народжувати. Повнокровна й гармонійна особистість народжується материнською і батьківською мудрістю. Народження людини – велике і важке діяння, щаслива і складна праця, яка називається вихованням.

Поради батькам дітей молодшого шкільного віку

        1. Розвивайте інтерес дітей до навчання, дбайливе ставлення до природи, навколишнього середовища; прагнення сумлінно виконувати обов’язки членів сім’ї, колективу у якому вони перебувають.
        2. Привчайте дітей доводити справу до кінця.
        3. Виховуйте у дітей чесність, поважне ставлення до батьків, жінок, людей похилого віку, хворих, інвалідів; виховуйте повагу до культурно-національних, духовних, історичних цінностей України.
        4. Перевіряйте, чи правильно діти витрачають гроші, які ви їм даєте.
        5. Учіть дітей берегти речі, майно: своє і своїх товаришів, державне.
        6. Дбайте, щоб ваша дитина самостійно виконувала домашнє завдання.
        7. Вимоги батька й матері не повинні бути різними.

Як прищепити дитині хороші звички: 5 порад батькам

     Той, хто коли-небудь намагався виховати в дитини хороші звички, знає, як непросто це зробити. Ось декілька порад на допомогу

батькам. 

Порада перша

     Починати формувати хороші звички треба якомога раніше. Наприклад, привчати малюка засинати самому в своєму ліжечку, без заколисування або спати в прохолодній кімнаті при відкритій кватирці можна ще до того, як йому виповниться рік. Трохи пізніше ви почнете привчати дитину мити перед їжею руки, на ніч прибирати на свої місця іграшки, потім – говорити «спасибі», першим вітатися зі старшими … Ще пізніше – в транспорті поступатися місцем літнім людям, допомагати старим і слабким, завжди доводити почате до кінця, виконувати будь-яку роботу не абияк, а добре …

Чим раніше ви почнете вживати зусилля до того, щоб якийсь навик став звичним, виконувався автоматично, тим швидше досягнете успіху.

Порада друга

    Звичка легко засвоюється, коли дитина наслідує дорослому. Одна вихователька вальдорфського дитячого саду розповіла в Інтернеті, як вона привчала дітей мити руки. Вранці діти приходили в дитячий садок не одночасно, а один за одним, з деяким інтервалом. Це дало їй можливість кожного малюка відразу відводити до умивальника і мити там з ним руки. І при цьому вони співали веселу пісеньку, щоб заняття було приємним. Якщо дитина не бачить, як ви самі, прийшовши з роботи, миєте руки, як ви вранці чистите зуби, йому важко ці дії зробити звичними, навіть якщо ви постійно йому про них нагадуєте.

Порада третя
Звичку не створиш дресурою, це усвідомлений навик. Дитина повинна не тільки вміти сам вимити руки, а й знати, чому їх необхідно мити. І отримувати задоволення від того, що він вчинив правильно. Тому пояснюйте, чому треба вітатися, прибирати іграшки, говорити «спасибі» … І частіше хваліть за правильно виконану дію.
Порада четверта

    Щоб навик перетворився на звичку, потрібно нескінченне повторення.

   На це піде чимало часу, але поспішати не можна. Виховання – взагалі процес довгий. Одна мудра мама помітила, що в справі виховання результат ми, як правило, одержуємо років на п'ять пізніше, ніж очікуємо. Можливі й несподіванки. Наприклад, звичка, здавалося б, міцно закорінена, раптом пропадає в підлітковому віці. Психологи втішають: бунт підлітка і відмова робити правильно те, що він робив в дитинстві, як раз і показує, що норму дитина засвоїв. Всю молодшу школу ми разом з сином збирали ранець заздалегідь, вечорами, всю середню школу він робив це без нагадувань сам, а в десятому класі почав раз по раз відкладати збір рюкзака на ранок і, звичайно, щоранку похапцем щось забував. Цікаво, спливе чи хороша звичка збирати речі напередодні, коли мине вік повалення батьківського авторитету?

Порада п'ята

    Придбання звички не варто дитині ніяких зусиль, зате вимагає неймовірних зусиль від його батьків.

    Це помітив хтось із великих. Все так. Але наші зусилля виправдані. Автоматизм у виконанні якихось дій вивільняє час на розвиток і творчість. А потім, що таке хороші звички? Це гарне виховання, як давним-давно сказав Платон. І от коли наші діти стануть надходити правильно, навіть якщо ніхто за ними не спостерігає і ніхто їх не контролює, ми зі спокійною совістю скажемо, що виростили вихованих людей.

Як розвинути в дитині самовпевненість 

Існує думка, що найважливіше, що можуть дати своїй дитині батьки - це впевненість у власних силах. При відсутності самовпевненості втрачають силу всі наукові ступені та сертифікати. Наявність самовпевненості дозволить дитині самостійно вишукувати і робити певні ініціативи. Іншим буде важко нав'язати йому свою думку, так як вона знає, що все робить правильно.

З іншого боку дитина, у якої недостатня самооцінка, безперечно буде шукати схвалення з боку батьків і однолітків, перш ніж спробувати щось зробити. У неї буде присутній страх відчуження від неї оточуючих.

Подаємо кілька порад, покликаних допомогти розвинути в дитині впевненість у собі:

- Намагайтеся щоб дитина діяла самостійно, навіть якщо вона робить все неправильно (звісно, з урахуванням її безпеки). Найважливіше - дати їй можливість спробувати, а після успішних спроб вона обов'язково стане впевненішою. Вона усвідомлює, що здатна на більше, і спроба принесе результати і навіть неминучість деяких помилок.

- Зосередьтеся на її сильних, а не слабких сторонах. Зрозуміло, що як і кожен з батьків, ми бажаємо кращого своїм дітям. Однак нам необхідно пам'ятати, що кожна дитина індивідуальна і особлива. Хоча математика дуже важлива, дитині вона може зовсім не сподобатися. Замість того, щоб змушувати її сидіти і слухати, спробуйте поєднати математику з тим, чим вона любить займатися, наприклад з музикою. Це стримає її опір вивчати математику, і вона може подумати про нові ідеї суміщення математики і музики при вивченні предмета. Ви й не підозрюєте, якими вони можуть бути винахідливими.

- Хваліть дитину, коли їй щось вдається. Діти постійно шукають схвалення. Батьки ж зазвичай досить критичні, і пов'язано це з тим, що недоліки завжди більш очевидні. Тільки пам'ятайте, що діти (також як і будь-яка людина) вважають за краще слухати позитивні речі.

- Не плутайте дитину з її поведінкою. Якщо батьки незадоволені поведінкою своєї дитини, необхідно їй про це сказати. Необхідно дати зрозуміти, що ви любите дитину, а вас лише не влаштовує її поведінка. Дитині необхідно знати, що батьки все ще її люблять, хоча вона і покарана. Діти зовсім не проти покарання, у разі якщо завинили, але їм треба знати, що батьки їх люблять. Кажіть вашим дітям, що ви їх любите і не припускайте, що їм і так про це відомо. Кажете, що ви їх любите навіть після того, як ви їх покарали.

- Навчайте дитину чогось нового в міру її готовності до цього. Навчіть її користуватися ножицями, долучіть до вивчення таблиці множення. Різні вміння зміцнять самовпевненість дитини в різних сферах життя. Необхідно формувати і зміцнювати її суспільні знання про те, як завести друзів, навички пов'язані з моторикою рухів, таких як: користування ножицями, виделкою і ножем. Крім того, необхідно навчити дитину грамотності і вмінню висловлювати свою думку. Все це треба робити поступово. Це передбачає надання їй достатнього поля для самостійних дій.

- Створіть можливість дитині висловлювати власні думки і думку в колі сім'ї. Це допоможе розвинути навички спілкування з аудиторією і в цілому, посилить почуття впевненості в суспільстві. Починайте з власного будинку. Як тільки дитина пересилить свій страх і почне висловлювати свої думки в колі сім'ї, ви можете організувати їй можливість поговорити зі своїми друзями і родичами. Головне почати з чого-небудь. Ви навіть можете почати з спілкування з сестрою чи братом чи навіть в ванній кімнаті. Стимулюйте їх до спілкування, і, крім усього іншого, вам також видасться можливість познайомиться з тим, про що вони думають.